Ніжні рослини, перев’язані залишками старого одягу та постільної білизни: чи то панчохами, чи то шматками простирадл; клаптями з чудовим квітковим орнаментом, які раніше служили наволочкою, різнокольоровими стрічками, які колись надівали на свято. Усі ці двоїсті символи руйнування та зростання — досить точний опис навколишнього світу. З одного боку, цей фотопроєкт нагадує про вразливість людей і природи. Ця вразливість виражається також і в страху виявити свою неміч. З іншого боку, це нагадування про життєву силу, метафора духу, який долає перепони, та ніжності, здатної протистояти грубій буденності.

Проєкт «Крихкість» — це поетизація та монументалізація нічим не примітних речей, на які ми рідко звертаємо увагу.