Час, проведений в ізоляції під час епідемії коронавірусу, привів фотографа до безлічі думок та прозрінь. «Я довірилася своїй інтуїції, і вона відкрила мені нові напрямки», — розповідає автор. Один із шляхів привів до старих фотографій, які він збирав багато років без будь-якої реальної мети та причини, крім незрозумілого зачарування. Зачарування тим, що об'єкта давно немає, а зображення залишається; чистою красою зображення, знятого на плівку за допомогою широкоформатної камери; портретами, що були зроблені ще до появи команди посміхатися.

«Пандемія викликала як ностальгію, так і подяку за життя “досі”, життя, яке мені пощастило прожити, – каже фотограф. — Я думав про своїх дітей і всіх тих, хто належить до нового покоління, яке деякі називають “поколінням Альфа”. Що вони відчувають і як це пов'язано з минулим?

Я створюю уявні “світи”, використовуючи реальні образи. Звідки приходить уява? Тут замішаний екзистенційний страх; речі за дверима або під ліжком, що пробуджують те почуття прекрасного й лякаючого, яке було в дитинстві».